21 липня 2026 року Теофіпольська громада у глибокій скорботі зустріла та провела в останню земну дорогу свого Захисника — солдата Наумчика Олександра Віталійовича, військовослужбовця Збройних Сил України.

Живим коридором шани жителі громади зустріли кортеж із тілом Героя. Люди ставали навколішки, схиляли голови, тримаючи в руках державні прапори та квіти. Траурна процесія пройшла вулицями селища до рідної оселі воїна, де із Захисником попрощалися рідні, друзі, сусіди та всі, хто прийшов віддати йому останню шану.

Олександр Віталійович народився 4 липня 1977 року в селі Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області. Навчався у Тобільській загальноосвітній школі, згодом здобув професію столяра-різьбляра у Маневицькому професійному ліцеї. Працював у будівельній сфері, займався покрівельними роботами. Разом із дружиною Світланою виховував доньку та сина.

31 жовтня 2024 року Олександр Наумчик був мобілізований до лав Збройних Сил України. Вірний військовій присязі, він став на захист України, її свободи та незалежності.

9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області Захисник зник безвісти. Майже рік рідні жили надією, чекали на добру звістку, однак вона так і не надійшла. Після проведення необхідних експертиз підтвердилося найстрашніше — воїн загинув, до останнього подиху залишаючись вірним своєму військовому обов’язку та Україні.

Чин похорону та заупокійну панахиду за полеглим Захисником звершив у Свято-Покровському храмі селища Теофіполь обласний благочинний Хмельницької єпархії Православної Церкви України протоієрей Василь Крисак. Спільну молитву за упокій душі воїна підносили рідні, побратими, представники місцевої влади, духовенство та численні жителі громади.

Поховали Олександра Наумчика з усіма військовими почестями на Алеї Героїв кладовища селища Теофіполь. На знак вдячності за його жертовність над могилою пролунав Державний Гімн України, військовослужбовці здійснили почесний салют, а дружині Героя вручили Державний Прапор України як символ честі, мужності та відданого служіння Батьківщині.

Теофіпольська селищна рада та вся громада висловлюють щирі співчуття дружині, дітям, рідним, близьким і друзям Олександра Віталійовича. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу і незалежність України.

Вічна пам’ять і слава Герою України!