Конференція була анонсована як свято досягнень Китаю у підтримці жінок. Однак уряд переважно ліквідував незалежні правозахисні групи, що викликає занепокоєння щодо реального стану прав жінок у країні. Попри офіційні заяви про прогрес, спостерігається тенденція до посилення контролю над громадськими організаціями, які займаються питаннями гендерної рівності та розширення прав жінок. Це створює неоднозначну картину, де декларативні зусилля контрастують із практичними обмеженнями. Підтримка жінок у Китаї набуває специфічних форм, зосереджуючись на заохоченні їхньої участі в певних сферах, які відповідають державній політиці, натомість ініціативи, що виходять за межі встановлених рамок, стикаються з перешкодами. Така політика ставить під сумнів щирість заяв про прагнення до справжньої гендерної рівності та незалежного розвитку жіночих рухів. Розширення прав жінок у Китаї залишається складним питанням, де державний контроль часто домінує над справжнім громадянським активізмом. Чи справді держава сприяє досягненням жінок, чи лише формалізує їхню роль у суспільстві, залишається предметом дискусій. Важливо аналізувати не лише заяви, а й реальні дії уряду щодо підтримки незалежних жіночих організацій та забезпечення їхньої діяльності. Подальший розвиток прав жінок у Китаї залежатиме від здатності влади створити простір для вільного висловлення думок та ініціатив, а не лише від офіційних заходів. Прогрес у цій сфері потребує комплексного підходу, що враховує як державні ініціативи, так і потреби та прагнення самих жінок, а також діяльність неурядових організацій. Підтримка жінок має бути спрямована на реальне розширення їхніх можливостей та прав, а не лише на демонстрацію досягнень.