Слідчі стверджують, що дефіцит місць у вищих навчальних закладах Індії сприяє зростанню витончених схем витоку екзаменаційних матеріалів, які об’єднують вчителів, посередників та працівників екзаменаційних центрів. Комп’ютерне тестування закриває деякі з цих вразливостей, але створює нові.

Місра зазначає, що навіть відносно незначні технічні збої можуть впливати на кандидатів у спосіб, який важко оцінити кількісно.

«Непрацююча миша — це не просто зупинка таймера, — сказав він. — Це також порушення концентрації».

Він також турбується про рівність.

Він каже, що успіх у комп’ютерному тестуванні все більше залежить не лише від знання предмета, а й від цифрової грамотності та можливостей практикуватися в симульованих середовищах — переваги, які залишаються нерівномірно розподіленими і можуть надавати перевагу студентам підготовчих курсів перед тими, хто навчається в менш забезпечених школах.

Більш фундаментально, Місра стверджує, що екзаменаційна система Індії надто покладається на один єдиний тест.

«Доки один тест визначає доступ до обмежених можливостей, існуватимуть сильні стимули для шахрайства на іспитах, незалежно від формату тестування», — сказав він.

Місра стверджує, що екзаменаційні агентства потребують посиленого управління через жорсткіші процедури, регулярні аудити, більшу підзвітність і суворіше правозастосування. Він також пропонує використовувати кілька еквівалентних варіантів запитань, що розподіляються випадково, або локалізовані тести, щоб витік в одному місці не компрометував весь національний іспит.

З часом, вважає він, Індія має зменшити залежність від «єдиних вступних тестів з високими ставками», створивши більше можливостей для оцінювання та ширші шляхи до вищої освіти.

«Якщо метою є створення рейтингу та розподіл студентів за закладами, — сказав він, — можливо, варто також подумати про створення більшої різноманітності з обох сторін».