Спілкування з людьми з інвалідністю часто викликає невпевненість: «А якщо я скажу щось не те?», «А раптом це прозвучить образливо?», «А якщо запропоную допомогу, а людина обуриться?». Цей страх знайомий багатьом. Через острах здатися нетактовними ми часом відводимо очі, уникаємо розмови або просто не знаємо, як поводитися. Але безбар’єрність починається зі звичайного людського контакту та взаємодії на рівних.

У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих порад, які допоможуть почуватися впевненіше. Ось п’ять ключових правил етикету спілкування з людьми з інвалідністю.

1. Звертайтеся напряму

Якщо поруч із людиною є асистент, перекладач жестової мови чи рідні, розмовляйте безпосередньо з нею. Саме людина, а не той, хто її супроводжує, є вашим співрозмовником. Не питайте про неї в третіх осіб — це виявляє неповагу та порушує кордони.

2. Не бійтеся звичних слів

Сказали «побачимось» людині з порушеннями зору чи «ходімо» людині, яка користується кріслом колісним? Це звичні вислови повсякденної мови. Не потрібно панікувати чи надмірно вибачатися. Головне — щирість і повага, а не ідеальна формулювання.

3. Поважайте темп співрозмовника

Не договорюйте фрази за людину й не поспішайте заповнювати паузи. Комусь може знадобитися більше часу, щоб сформулювати думку чи відповісти. Дайте співрозмовнику стільки часу, скільки потрібно. Це вияв поваги та визнання його самостійності.

4. Спочатку запитайте, чи потрібна допомога

Не варто автоматично припускати, що людина з інвалідністю потребує допомоги, — і тим більше діяти без її згоди. Просто запитайте: «Вам допомогти?» А якщо так — «Як саме це краще зробити?». Це простий спосіб поважати особисті кордони та самостійність людини. Пам’ятайте: спілкування з людьми з інвалідністю будується на рівності, а не на жалі чи опіці.

5. Сказали щось не те? Це не привід уникати спілкування

Усі ми можемо помилятися. Якщо сказали щось недоречне — коротко перепросіть і продовжуйте розмову. А якщо не знаєте, як буде коректніше, просто запитайте. Не дозволяйте страху помилитися ставати бар’єром для спілкування. Повага, відкритість і готовність чути одне одного важливіші за прагнення завжди знаходити «ідеальні» слова.

Спілкування з людьми з інвалідністю не вимагає спеціальних знань чи складних правил. Достатньо бути уважним, ставити запитання та поважати особисті кордони. Інклюзія починається з малого — з простої розмови на рівних. Пам’ятайте: кожна людина хоче, щоб її бачили, чули та поважали. Саме тому взаємодія на рівних є основою безбар’єрного суспільства.

Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки.

Діліться цими порадами з близькими, щоб разом будувати суспільство без бар’єрів.