Президент Камеруну Поль Бійя, який до моменту завершення свого восьмого терміну правління мав би наблизитися до столітнього віку, запевнив, що «найкраще ще попереду». Його тривале перебування на посаді викликає занепокоєння щодо майбутнього країни та її політичного розвитку. Опоненти критикують його як символ застійного режиму, тоді як прихильники вказують на стабільність, яку він забезпечив. Однак, питання про його здоров'я та спадкоємність залишаються відкритими. Незважаючи на свій поважний вік, Бійя продовжує активно брати участь у політичному житті, хоча його публічні виступи стають все більш рідкісними. Ця ситуація ставить під сумнів майбутнє демократичних процесів у Камеруні та можливість реальних політичних змін. Багато хто вважає, що його правління стало прикладом «вічної влади», коли лідери утримуються на своїх посадах десятиліттями, ігноруючи потреби суспільства та обмежуючи простір для нових політичних сил. Політичний аналіз його діяльності свідчить про те, що стабільність, яку він декларує, часто досягається шляхом придушення опозиції та обмеження громадянських свобод. Це створює ілюзію порядку, але насправді гальмує розвиток країни та її інтеграцію у світову спільноту. Багато камерунців сподіваються на оновлення політичного ландшафту та появу нових лідерів, які зможуть привести країну до прогресу.