НА ЗАХИСТІ БАТЬКІВЩИНИ
Захисники нашої громади, як і всі українські воїни,- це символ національної гордості та самопожертви. Вони не просто бійці на передовій, але насамперед люди, які проявляють високий рівень моральної сили і відданість ідеалам свободи.
Сьогоднішня наша розповідь – про двох братів: Олександра та Олега Черепахіних, обертинців, які з початку повномасштабної російської агресії захищають Україну.
Олександр (1997 р.н.), позивний "Фенікс", був мобілізований на військову службу у березні 2022р. Він – старший солдат 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Воював на Донеччині, отримав поранення в бою біля Часового Яру, лікувався, пройшов реабілітацію і знову повернувся у бойовий стрій. На даний час несе службу у м.Ізюм, що на Харківщині.
Високого зросту, широкоплечий, міцної статури, спокійний, добродушний, але мовчазний, мало розповідає про бойові будні. Молодший – Олег (2002 р.н.), позивний "Філін", невисокого зросту, худорлявий, з вогником в очах та запальною вдачею, у двадцять років став солдатом-контрактником 82 десантно-штурмової бригади. Пройшов військові навчання, брав участь у боях за Вовчанськ на Харківщині, був поранений. Після тримісячного лікування знову повернувся на передову. За проявлений героїзм нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Тендітному хлопцеві не раз доводилося виносити з поля бою поранених, надавати першу медичну допомогу, за що побратими йому дуже вдячні.
На даний час Олег воює на Донецькому напрямку. Мужність іде поруч із втомою. Гнів – поруч із любов’ю. А вдома мама Наталія чекає на синів. Материнські спогади, думки – завжди із сльозами на очах. Скільки довелося їй пережити тоді, коли обидва сини майже одночасно отримали поранення!
Дякуємо вам, Олександре і Олеже! Завдяки таким хлопцям ми можемо сказати «Доброго ранку!». Рідною мовою. У власному домі. На своїй землі…