ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ МИКОЛИ КОЗЯРА
Козяр Микола Михайлович — солдат, стрілець-снайпер 3-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 4-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Народився 15 листопада 1987 року в селі Антонівка Барського району. Микола зростав у дружній, люблячій родині разом зі старшим братом Романом. Брати були надзвичайно близькі — справжні друзі, нерозлучні від самого дитинства. Батьки, Оксана та Михайло, виховували синів у любові, взаємоповазі та працелюбності.
Особливо теплими були стосунки Миколи з матір’ю — між ними панували ніжність, турбота й безмежна любов. Коли народилася племінниця Катя, Микола став для неї не лише дядьком, а й справжнім другом і наставником. Він любив її, як рідну доньку, і цей глибокий зв’язок живе й сьогодні.
У шкільні роки Микола був спокійним, скромним і доброзичливим хлопцем. Змалку привчений до праці, у дорослому житті він вирізнявся порядністю, щирістю та готовністю прийти на допомогу кожному.
2 липня 2024 року Миколу Козяра було призвано на військову службу. Після проходження навчання він потрапив до 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, де служив стрільцем-снайпером. За час служби проявив себе як відповідальний, дисциплінований та відданий військовій справі боєць. Микола сумлінно виконував свої обов’язки, користувався повагою серед побратимів і командирів, підтримував бойовий дух у підрозділі та з гідністю переносив усі випробування.
Та, на превеликий жаль, 28 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання, солдат Микола Козяр героїчно загинув поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.
Рідні й близькі не перестають відчувати його присутність поруч. Попри біль утрати, вони вірять, що душа Миколи завжди з ними.
«Коля ніколи не помре у наших серцях. Він буде завжди! І від цієї думки стає тепліше», — каже його племінниця Катя.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.