Бариш та Бучацька громада провели в останню земну дорогу та попрощалися з Героєм-Захисником Миколою Лосем.
Люди чисельно зійшлися на подвір’я воїна, щоб віддати шану полеглому. Прощання розпочалося біля рідної домівки, де він проживав разом із дружиною та виховував дітей, будував плани і мріяв про мирне завтра для своєї родини та України. Саме тут, у колі найрідніших, лунала спільна молитва, звучали слова вдячності й невимовного болю.
Микола Лось родом із села Зубрець, але вже 25 років проживав у Бариші. Тут він створив сім’ю, виховував дітей, працював, допомагав односельцям. Сам був із багатодітної родини, знав ціну праці, підтримки й родинного тепла. Понад рік воїн вважався зниклим безвісти. Рік надії. Рік молитви. Рідні до останнього вірили у добру звістку… Та, на жаль, у рідну домівку прийшла сумна й болюча правда.
Після прощання на подвір’ї жалобна процесія рушила через усе село. Односельці навколішки проводжали Героя до храму, а згодом — на місцеве кладовище. Сльози, квіти, державні прапори й тиша, сповнена скорботи, стали свідченням глибокої поваги та вдячності за його подвиг.
Поховали Героя на місцевому кладовищі під звуки військового салюту та Державного Гімну України.
Світла пам’ять і вічна слава Захиснику.
Щирі співчуття родині, близьким і побратимам.
Герої не вмирають.