Коли батько служить у лавах Збройних Сил України, це може викликати складні емоції та реакції у його дітей. Іноді дитина може стати замкнутою, перестати спілкуватися з однолітками чи друзями, стати дратівливою та неврівноваженою. Така поведінка часто виникає, коли у шкільному чи соціальному оточенні більшість дітей мають батьків вдома, а її батько захищає країну. Подібні реакції можуть посилюватися, якщо дитина не відчуває достатньої підтримки та розуміння з боку родичів.

Як допомогти дитині?
У таких складних обставинах надзвичайно важливо знайти баланс між відвертістю та делікатністю. Замість того, щоб уникати незручних запитань, краще відкрито спілкуватися з дитиною. Діти виражають свої почуття різними шляхами. Надайте їй безумовну підтримку, висловлюйте свою любов та розуміння. Створення безпечного простору для висловлення емоцій, будь то біль, страх чи розчарування, є ключовим для її емоційного благополуччя.

Поширені реакції дітей на відсутність батька на війні
  • Емоційна відданість та гордість: Дитина може демонструвати глибоку гордість за батька, який служить на передовій. Це може проявлятися у розмовах, вчинках, а також у наслідуванні військової тематики.
  • Пасивність та втрата інтересів: Деякі діти можуть стати млявими, втратити інтерес до улюблених занять, таких як спорт, творчість чи ігри. Відчуття тривоги та бажання бути ближче до відсутнього батька можуть призвести до втоми та втрати мотивації.
  • Передчасне дорослішання: Деякі діти можуть брати на себе відповідальність та ролі, які зазвичай притаманні дорослим. Вони можуть відчувати необхідність допомагати більше вдома, намагаючись компенсувати відсутність батька.
  • Підвищена залежність: Дитина може стати більш залежною від інших дорослих, шукаючи в них заміну батькові. Це може бути бабуся, дідусь, інші родичі або вчителі, у яких вона шукає підтримки та захисту.
  • Соматизація: Фізичні симптоми, такі як головний біль, біль у животі, загальне нездужання або алергічні реакції, можуть бути проявом емоційного стресу. Важливо надавати дитині як медичну, так і психологічну допомогу.
  • Втеча в уявний світ: Захоплення комп'ютерними іграми, гаджетами або занурення у власну фантазійну реальність може бути механізмом подолання стресу. Однак важливо допомагати дитині зберігати зв'язок з реальним світом.
  • Релігійні та духовні пошуки: У пошуках підтримки та відповідей, дитина може звертатися до релігії та духовності, особливо якщо не отримує необхідного розуміння від оточення.
Пам'ятайте: Ваша підтримка є надзвичайно важливою для дитини. Будьте поруч, створюйте атмосферу взаєморозуміння та підтримки, де дитина почуватиметься безпечно та не відчуватиме емоційного напруження.

Джерело: Наталія Гаєвська, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»