Маємо пам’ятати!
Минає час, а війна продовжує нещадно знищувати цвіт української нації. Не минає невгамовний біль втрати. Пам’ятаємо велич подвигу кожного захисника, який став світлим янголом Небес.
Сьогодні з глибоким сумом згадуємо річницю загибелі у російсько-українській війні одного з кращих синів нашої територіальної громади – Анатолія Пасічнюка (22.10.1977–07.06.2023). Це був важкий, скорботний і тривожний рік для згорьованих батьків Миколи Петровича і Катерини Іванівни, для дружини Любові Василівни та трьох дітей Героя Катерини, Анастасії і Данила.
Анатолій Миколайович народився у селі Новоживотів. Там пройшло його дитинство і шкільні роки. Після навчання у Зозівському ПТУ і строкової військової служби працював водієм у місцевому господарстві.
Анатолій був щирим, доброзичливим, працелюбним і відповідальним. Він любив Україну, свій край, рідну оратівську землю. Як справжній патріот у лиху годину російської агресії не роздумуючи став на захист Батьківщини. Сумлінно виконуючи громадянський і військовий обов’язок у безжальній боротьбі з рашизмом, сильний духом, чесний і справедливий воїн мужньо захищав цілісність і незалежність нашої держави, мир і спокій своєї родини та кожного з нас.
Загинув Анатолій Пасічнюк під час виконання бойового завдання в штурмовому бою під Покровськом у районі населеного пункту Первомайськ Донецької області. Похований у рідному селі.
Нехай велика жертва та відданість захисника миру, добра і світла вічно залишаться у наших серцях і будуть прикладом для наступних поколінь.
Вічна і світла пам’ять Герою! Згадаймо його вдячним словом та пом’янімо тихою молитвою.