Маємо пам'ятати…
Пам’ятати тих, хто поклав життя на жертовний вівтар визвольної війни за вільну, єдину, незалежну Україну. Вони, воїни Небесного легіону, живуть у наших серцях, у наших спогадах, у наших справах.
17 квітня минають другі сумні роковини, як загинув герой-захисник ПУШКАР Олександр Володимирович (23.05.1976 -17.04.2023).
Олександр народився і виріс на Далекому Сході росії в Амурській області. Там здобув професію машиніста автомобільного крана. Але життя поєднало його з Україною, що стала рідною. В українському Криму зустрів свою долю – студентку-оратівчанку Олександру. Молода сім’я проживала в Оратові. У шлюбі народилося дві доньки – Божена і Вікторія.
Олександр Пушкар був порядною, чуйною людиною, мав добре і щире серце, творчу душу і працьовиті руки. Натхненно трудився у столярній майстерні, професійно працював із деревом, створюючи оригінальні, вишукані, і неповторні роботи. А ще захоплювався бджолярством.
Україна і Оратівщина зокрема стали для Олександра Володимировича райським місцем на землі. Глибоко пройнявшись національним духом, вважав себе українцем.
У лютому 2023 року Олександр Пушкар був мобілізований до Збройних Сил України на захист держави від російського окупанта. За місяць після військових навчань боєць уже був на бойових позиціях Бахмутського напрямку, де прийняв останній бій. Всім серцем він уболівав за Україну і віддав за неї життя, до останнього подиху залишаючись відданим її національним і державним інтересам.
Жертовний подвиг воїна житиме у пам’яті людській, як взірець мужності і справжнього патріотизму.
Вічна слава і шана Герою!