У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих.
17 червня минає річниця загибелі відважного сина України, Героя України Сергія Чорного уродженця с.Буцики Гримайлівської ТГ.
Сергій, незважаючи на юний вік, був прикладом для інших побратимів, його бойовий дух вражав стійкістю і мужністю. Він з легкістю брався за будь-яке доручене йому завдання, адже мав бойовий досвід, який здобув під час служби у зоні АТО.
З перших днів повномасштабної війни пішов захищати рідну землю вдруге, бо розумів, що має захистити рідних і кожного з нас. Він був турботливим сином, вірним другом, щирим українцем, хотів домогтися справедливого суду для тих, хто винен у злочинах проти нашого народу…
Криваві руки окупантів обірвали життя молодого захисника України Сергія Чорного. Хлопець загинув від ран несумісних з життям, отриманих у бою в н.п.Благодатне Донецької області.
З того злощасного дня розпочався відлік днів без Сергія. Рідні довго не могли прийти до тями, не могли прийняти факту смерті молодої людини, якій, здавалося, тільки жити. Плакало село, рідні, друзі і знайомі шукали логічне пояснення страшній трагедії.
Минув рік. Скорботний, важкий, тривожний. Пам'ять про Сергія живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Величний подвиг запеклої боротьби мужнього воїна, вірного Сина України, нашого Героя з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я навіки закарбоване в історії наших визвольних змагань за незалежність .
Ми всі у вічному боргу перед ним.
Світла пам’ять та вічний спокій!Низький уклін вірному синові України!

Слава Захисникам України!