Цього дня слова втрачають свою звичну силу, бо неможливо виміряти глибину батьківської любові під час війни. Сьогодні наша громада та вся Україна дякує своїм татам.
Замість затишних вечорів у родинному колі ви обрали холодні окопи, щоб захистити право своїх дітей просто жити. Батьківство на фронті особливе. Це короткі телефонні дзвінки крізь гуркіт обстрілів, це затерті до дірок дитячі малюнки, які ви грієте біля самого серця, це тиха молитва перед кожним боєм за те, щоб донечка чи син виросли під мирним українським небом. Ви тримаєте на своїх втомлених плечах не просто зброю, ви тримаєте майбутнє наших дітей.
Найважчим випробуванням для кожної дитини є розлука. Малеча щодня рахує дні, засинає з думкою про татові обійми та здіймає очі до неба з єдиним проханням про захист для свого рідного героя. Жодна іграшка у світі не замінить теплої батьківської долоні, яка ніжно гладить по голові та дарує відчуття абсолютної безпеки. Кожна сльоза дитини, яка чекає на повернення батька, відгукується болем у серці всієї нашої громади.
Ми низько вклоняємося тим батькам, які вже ніколи не зможуть обійняти своїх синів та доньок. Ваш жертовний подвиг назавжди залишиться у пам’яті прийдешніх поколінь, а ваші діти зростатимуть в оточенні нашої спільної глибокої поваги та турботи.
Нехай Господь береже кожного батька на передовій, відводить кулі та дарує сили. Бажаємо вам якнайшвидше почути найзаповітніші у житті слова, коли дитина підбіжить, міцно обхопить руками за шию і прошепоче, що тато нарешті вдома.
Повертайтеся живими, наші рідні захисники! З Днем батька!