…Бажання мав страшну орду спинити.
Щоб ворог не прийшов на наш поріг.
Хотілось жити! Так хотілось жити.
Не втримався, в тім пеклі і поліг…
Від кулі впав, але піднявся в небо.
До побратимів у небесний стрій.
Мамо, ти сильна! Плакати не треба…
Є вічність в небесах, я там живий…
✍️Соломія Українець

🖤😢Два роки тому, 22 червня, у день, коли Україна вшановує пам’ять мільйонів людей, чиї життя забрала Друга світова війна, Новодунаєвецька громада втратила свого мужнього Захисника ГУРУ ВІТАЛІЯ ПЕТРОВИЧА.
Історія нагадує, що війна несе однаковий біль у будь-яку епоху, а свобода завжди має свою високу ціну: зруйновані міста та села, розбиті родини, біль, смуток та втрати…
Рідні ВІТАЛІЯ довгий час жили між надією і невідомістю. Герой більше року вважався зниклим безвісти. Кожен день був сповнений очікування, кожен телефонний дзвінок давав крихітну віру, що станеться диво. Та згодом стало відомо найстрашніше – він загинув, до останнього подиху виконуючи свій військовий обов’язок.
У вирішальну мить Захисник не відступив. Він свідомо прийняв бій, давши можливість своїм побратимам відійти та зберегти життя. Його останній подвиг став прикладом справжньої військової честі, мужності й самопожертви. Він віддав найдорожче, що мав, аби жили інші.
Сьогодні, у другу річницю загибелі Захисника, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю про Воїна ВІТАЛІЯ ПЕТРОВИЧА ГУРИ, який до кінця залишився вірним Україні та своїй присязі. Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби нашого народу за свободу, а його подвиг житиме у вдячній пам’яті кожного, хто знає ціну мирного неба.
Немає слів, здатних вгамувати біль втрати. Але є пам’ять, яка не дозволить часу стерти його образ. Є вдячність, яка житиме у серцях поколінь. Є наша відповідальність – берегти правду про тих, хто став незламним щитом для своєї держави.
🕯️Вічна слава та шана Воїну – Захиснику ГУРІ ВІТАЛІЮ ПЕТРОВИЧУ!🇺🇦
Живі, поки пам’ятаємо!