Золочівська громада схиляє голови у скорботі, адже у боротьбі за свободу та незалежність України обірвалося життя нашого земляка, молодого воїна, який народився 7 грудня 2001 року. Свій життєвий шлях Андрій розпочав у рідному Золочеві. Тут він навчався у Золочівському ЗЗСО № 2, а згодом здобував фах у Золочівському професійному ліцеї. Тут формувався його характер, тут були його друзі, мрії та плани на майбутнє.
З 30 липня 2020 року Андрій проходив військову службу за контрактом, свідомо присвятивши себе служінню українському народові.
7 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, внаслідок удару ворожого FPV-дрона, він загинув, до кінця залишившись вірним Військовій присязі, мужньо виконавши свій військовий обов’язок.
Сьогодні ці слова звучать не лише як повідомлення про втрату. Це свідчення про життя, прожите з відданістю, честю і жертовністю. Андрій не шукав легкого шляху. Він став на захист своєї держави, своїх рідних, кожного з нас. Його молоде життя обірвалося у боротьбі за Україну, її свободу та незалежність.
Особливі слова співчуття сьогодні звертаємо до батьків, рідних, близьких, друзів, учителів, наставників та побратимів. Ваш біль є болем усієї громади. Ми розділяємо вашу скорботу і молимося, щоб Господь укріпив вас Своєю благодаттю, дарував сили пережити цю важку втрату та зберегти у серці світлу пам’ять про Андрія.
Подвиг Андрія назавжди залишиться у пам’яті українського народу. Його ім’я буде серед тих, хто віддав найдорожче за майбутнє нашої держави. Його пам’ятатимуть рідні, друзі, побратими, учителі та всі, хто знав його як добру, щиру й мужню людину. І найкращою вдячністю за його жертву буде наша молитва, наша єдність, наша любов до Бога, до України та один до одного.
Схилімо сьогодні голови у молитві. Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого воїна Андрія, простить йому всі провини – вільні й невільні – та оселить його серед святих, де праведники спочивають.
Вічна слава і шана Захиснику України!