Мами, матусі, мамусеньки… Ті, хто навіть у найважчі часи продовжують бути опорою. Вони виховують, навчають, підтримують, тримають родини так, ніби в їхніх руках тримається весь світ. І він справді тримається.

Вчора, під час вручення почесного звання «Мати-героїня» ми бачили жінок, які не зупиняються ні на мить. Вони і далі вкладають у своїх дітей усе — тепло, силу, віру, терпіння. І навіть коли втома торкається плечей, у них усе одно вистачає любові, щоб обійняти, вислухати, заспокоїти.

Мамин голос — це перший спокій. Мамин дотик — це перше «все буде добре». Мамині руки — це місце, де зникає страх. І навіть коли діти дорослішають, для мами вони і далі залишаються тими, кого хочеться берегти, підтримувати, оберігати.

Вони витирають сльози з дитячих щічок і вчать підніматися після падінь. Радіють кожній перемозі — і великій, і зовсім маленькій, бо для мами немає дрібниць у дитячому щасті. Вони цілують кожну успішку дитини, ніби це найцінніший здобуток у житті. Вони завше поруч зі своїми дітьми. У слові. У молитві. У турботі. У серці.

У ці непрості часи особливо хочеться сказати їм просте і щире: дякуємо. За любов, яка не має меж. За дітей, яких вони виховали. За світло, яке вони тримають у родинах.

Глибоцька громада щиро вітає матерів-героїнь і запрошує всіх приєднатися до привітань. Нехай сьогодні кожна з них відчує: їхню любов бачать, цінують і бережуть.

@читачі