Не виплаче душа утрати біль
І не загоїть час цієї рани.
Ятрити буде й далі від сліз сіль
Сердечко у журбі і горі мами.
Життя її поділене на два:
До гибелі дитини і на – після.
Для неї – у печалі сірість дня,
Для радості не має в серці місця…
✍️Шпачук Валентина
Сьогодні, 20 серпня 2024 року, Новодунаєвецька громада знову в жалобі. Знову жителі громади на колінах, схиливши голови у скорботі та встеливши дорогу квітами зустрічали загиблого Героя - Захисника ОЛЕКСІЯ ДАНИЛКО. До останнього свого подиху Воїн був вірний присязі. ОЛЕКСІЙ сміливо боровся з ворогом, який підступно вторгся на українську землю. Він захищав свій народ, свою країну та кожного з нас. Особистий внесок Героя у майбутню Перемогу – неоціненний.
Такому витривалому, світлому, доброму, залюбленому в життя – не судилось діждатись Перемоги. Земний шлях ОЛЕКСІЯ обірвався…
Гіркоти втрати не має меж для мами, брата, які досі не розуміють, що ОЛЕКСІЙ уже більше ніколи не зателефонує та не стане їм опорою в житті. Важко забути гіркі сльози матері, яка зустрічає останній раз свого сина на колінах та коли військовий вручає синьо – жовтий прапор, а вона цю святиню пригортає до свого серденька… Не має у світі тих слів, які могли б зарадити горю матері…
Глибока шана та низький уклін Герою за самовіддану любов до України, за захист кожного з нас. Щирі співчуття вбитій горем матері, брату та усім рідним ОЛЕКСІЯ.
Вічна Слава та Шана Воїну – Захиснику ОЛЕКСІЮ! ???