Час не лікує втрат, ніколи…
Лиш замикає душу назавжди.
Тече повільно, наче сосен смоли,
Лишаючи незмивані сліди…
Час не лікує, не стає годинник.
Назад не вернеш ту останню мить…
Тебе ніхто не бачить з середини,
Не зрозуміє, як тобі болить…
Сьогодні, 18 жовтня, минає два роки як Небесне військо поповнив відважний та мужній Герой – Захисник ОЛЕКСАНДР ТАТАРЧУК.
Уже другий рік, як рідні та близькі ОЛЕКСАНДРА не можуть змиритись із втратою дорогої їм людини. Два роки живуть немовби у страшному сні. Біль втрати ні на мить не відпускає…
ОЛЕКСАНДР був самовідданим та безстрашним воїном, справжнім патріотом своєї рідної землі. Ще у 2015 році пішов служити добровольцем в АТО/ОСС у складі правого сектора, а 2017 року уклав контракт із ЗСУ. Службу проходив у 59 окремому мотопіхотному батальйоні «Вінницькі скіфи». За сумлінну службу був нагороджений шістнадцятьма медалями та орденами. Нажаль, остання нагорода ОЛЕКСАНДРА – це орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ніколи час не зітре величний подвиг мужнього воїна ОЛЕКСАНДРА у запеклій боротьбі із російським ворогом.
Пам’ятаймо завжди про його жертовність…
Берегти пам’ять про полеглого захисника – це наш святий обов’язок!
Низький уклін та безмежна вдячність нашому Герою ОЛЕКСАНДРУ за захист рідної землі та майбутнього наших поколінь.
Вічна слава та шана Герою – Захиснику ОЛЕКСАНДРУ ТАТАРЧУКУ!????