Щороку 10 березня Україна відзначає День Державного Гімну — одного з найважливіших символів нашої національної єдності, незламності та прагнення до свободи. Ця дата обрана не випадково, адже саме цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль уперше публічно прозвучав твір, якому судилося стати головною піснею цілої нації.
Історія нашого гімну — це літопис боротьби за право бути почутими. Слова Павла Чубинського, сповнені патріотичного піднесення, та мелодія Михайла Вербицького, що поєднує в собі церковну велич і народну незламність, пройшли крізь десятиліття заборон і переслідувань. У часи радянської окупації виконання «Ще не вмерла України...» було актом найвищої мужності, за який люди ризикували волею, а іноді й життям.
Сьогодні Державний Гімн України набув особливого, сакрального значення. Він звучить на передовій, у звільнених містах, на міжнародних спортивних аренах та під час офіційних державних церемоній. Ці рядки стали символом опору проти агресії та нагадуванням про те, що дух українського народу неможливо зламати. Коли ми кладемо руку на серце і співаємо ці слова, ми відчуваємо зв’язок із поколіннями предків, які мріяли про вільну Україну, і з тими, хто сьогодні виборює наше майбутнє.
День Державного Гімну — це не просто календарне свято, а нагода ще раз усвідомити силу нашої ідентичності. Це день вдячності авторам за безсмертний твір і день гордості за те, що над світом знову і знову розноситься величне підтвердження нашої державності: «І покажем, що ми, браття, козацького роду».
@читачі
Державний архів Хмельницької області
Кам’янець-Подільська районна державна адміністрація